БАТЬКИ І ДІТИ: ЛІСІВНИЧА ДИНАСТІЯ ДЗЮБЕНКІВ

      Коментарі Вимкнено до БАТЬКИ І ДІТИ: ЛІСІВНИЧА ДИНАСТІЯ ДЗЮБЕНКІВ

Микола Миколайович Дзю­бенко понад 30 років своєї трудо­вої біографії віддав Малинському лісотехнічному коледжу, більше 10 з них працював директором, а перед цим – і викладачем, і завідуючим відділення, і заступником директора. Важко порахувати, скількох лісівників він виховав за цей час. Тож і не дивно, що троє синів, яких вони з дружи­ною Оленою Михайлівною ви­ростили, також обрали лісівничу стежку.

Тепер вони, дорослі та само­достатні, – справжня гордість батьків. Олександр – начальник Черкаського обласного управ­ління лісового та мисливського господарства, Олег очолює Ма­линський лісгосп у Житомирському обласному управлінні лісового та мисливського госпо­дарства, наймолодший Микола – лісничий Радомишльського лісництва Радомишльського лісгоспу.

0-02-05-78180f1dfd80285c6689d6a4e5f17ee2e5fd81aa2f7e432eb8f98c8ab6b99549_full

З колегами Михайло Федорович Несін – праворуч,  ліворуч – Аким Іванович Андрусишин

Нині батьки, в перервах між приїздами дітей на гостину, тіль­ки згадують, як росли хлопці, як дорослішали, формували харак­тери… В зовсім малому віці бага­то часу проводили з дідом Михайлом Федоровичем Несіним, теж лісівником, який швидше за все, і заклав оті перші цеглини в фундамент чітко орієнтованої на працю життєвої позиції…

0-02-05-9ed0f8ce7a4a26d5927a807882a24e83aa5569b3131a7bdf6783659b35b78739_fullМикола Миколайович Дзю­бенко (старший):

«Діти завжди були працьо­витими та самостійними, ні в навчанні контролю не потребу­вали, ні в домашніх обов’язках, – згадує Микола Миколайович, – і оцінками нас радували від­мінними. Для нас гордістю є те, що і сьогодні в Національному університеті біоресурсів і при­родокористування України, де вчилися двоє старших синів, серед найкращих випускників – і їх портрети. Ще приємніше мені чути гарні відгуки про синів від людей, які працюють поряд з ними… В цьому вся наша ра­дість…». ­

Олександр Миколайович Дзюбенко:

«Професійне життя мого діда та батька було пов’язане з лісовим господарством. До речі, дід Михайло Федорович починав свій трудовий шлях у лісовому господарстві на Черкащині, а мені було приємно дізнатися, що мого діда тут пам’ятають і ці­нують1 його напрацювання. Тож цілком зрозуміло, і я так вважаю, – правильно, що я і мої брати є продовжувачами лісівничої династії вже, виходить, у третьому поколінні.

Неможливо розділити осо­бисте й професійне, коли ти любиш ліс, виріс у лісі та з відпо­відальністю ставишся до своєї роботи. Тому лісова філософія, мені здається, була у нас в родині завжди. Ми з дитинства знали, що таке ліс та про непрості лісівничі будні. Тож у виборі майбутньої професії я навіть не розглядав інших варіантів.

Можливо, й моєму сину ви­паде продовжувати лісову стежку, але поки про це ще го­ворити зарано».

олег4Самостійними та самодостатніми хоче зростити своїх дітей Олег Миколайович Дзюбенко:

«Прагну дати ді­тям освіту та вихо­вання, а щодо решти – нехай вибір роблять самі.

Навіть не знаю, перед ким відчуваю більшу відповідаль­ність за справу, яку роблю: перед батьками й дідами, чи перед дітьми. Пер­ших – не маю пра­ва підвести, мушу виправдати їх надії, перед другими – не повинно бути соромно».

Микола Миколайович Дзю­бенко (молодший):0-02-05-60e923778c4cbf10557ea05d252b2c25522d1dd61a5904387a6ede712bead03d_full

 «Нині при зустрічі з братами ми, звісно ж, завжди обговорюємо здобутки, досягнення та пробле­ми лісової галузі. Є багато спільно­го, є відмінності, бо ж працюємо у різних областях, на підприємствах з різними умовами. Однак для всіх головним є одне: ліс – справа всього життя, нашого, наших бать­ків і дідів, цим і живемо».

З журналу “Лісовий вісник Житомирщини”, №3 2017р.

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства