ЛІСОВІ СТЕЖИНИ ЖИТТЯ ІВАНА ГЕРАЩЕНКА

      Коментарі Вимкнено до ЛІСОВІ СТЕЖИНИ ЖИТТЯ ІВАНА ГЕРАЩЕНКА

Проект “Ліс і люди”

Мабуть невипадково говорять люди, що щастя полягає в тому, щоб знайти своє покликання в житті. Обрати саме свій шлях і ніколи про це не пошкодувати. Бути закоханим у свою роботу та все своє життя заповнити самовідданою працею.

Це мова про Івана Федоровича Геращенка, провідного інженера з охорони праці ДП «Звенигородське лісове господарство», про його життєвий шлях у лісовій галузі. 44 роки трудового стажу, з них  36 – у Звенигородському лісгоспі. Він все своє життя присвятив лісам Звенигородського краю, ростив їх і доглядав, хоча була можливість плекати ліси Київщини. Ні, після закінчення у 1981 році навчання в Українській сільськогосподарській академії повернувся до рідного лісгоспу, адже «у всякого своя доля і свій шлях широкий», як писав колись Тарас Шевченко…

Народився Іван Федорович Геращенко 20 січня 1954 року на Черкащині у селі Лебедин Шполянського району у родині колгоспників. Малий Іванко і гадки не мав, що своє життя присвятить лісу, адже в його родині ніхто не був лісівником. Та і до тих ошатних дубів, які росли на околиці села, хлопчина не часто бігав. Село ж бо велике і до того лісу треба було чимало пройти, а для сільського хлопця завжди знаходилась робота вдома. Але, мабуть, ті дуби, що визирали вдалині рідного села зачарували своєю красою Івана і він після закінчення 8 класів вступив на навчання до Лубенського лісового технікуму. І вже у 19 років, після закінчення навчання, влаштувався працювати лісником Козачанського лісництва Звенигородського лісгоспу. Це перша офіційна робота Івана Федоровича і перший запис у трудовій книжці. Далі проходження військової служби, робота лісником обходу № 5 Хотівського лісництва Боярської лісної дослідної школи та незабутні студентські роки. Здібний студент, який постійно отримував підвищену стипендію, не тільки  опановував знання, але заходив час, щоб разом із друзями-однокурсниками занурюватися в історію. Всі музеї Києва відвідав допитливий студент, аби збагатити свої знання та пізнати глибше історичне минуле.

Швидко промайнули студентські роки і після успішного закінчення навчання  в академії юнак опинився перед вибором, залишитись працювати поряд з великим містом, де і можливості кращі, або ж залишити міський шум та знову потрапити до лісів рідного краю. Повернувся і ніколи не пошкодував про свій вчинок. Адже саме тут знайшов Іван Федорович свою долю – Галину Федорівну. Пишається своєю родиною: дружиною, яка також все життя пропрацювала у Звенигородському лісгоспі на посаді бухгалтера  та сином, який пішов стежиною батька і вже більше 10 років працює помічником лісничого у Шполянському лісництві Звенигородського лісгоспу. А ще найбільшою втіхою та помічницею є онучка Валентинка, яка безмежно любить свого дідуся та завжди з радістю приїздить на гостини. І тоді беручи онучку за руку Іван Федорович разом з Галиною Федорівною ведуть дівчинку на прогулянку до лісу аби назбирати гриби, випити кришталево-чистої води із кринички та подихати свіжим лісовим повітрям. У ті хвилини відчуває себе по-справжньому щасливим, коли рідний ліс наповнюється гомоном та дитячим сміхом.

І вже з висоти прожитих літ може з впевненістю сказати, що є 2 речі в його житті, про які не шкодує – що став лісівником, адже займається справою, до якої лежить душа, і що доля подарувала йому таку чудову дружину, яка завжди розуміє та підтримує чоловіка.

Робота лісівника завжди була нелегкою, клопіткою, відповідальною. Майже 20 років Іван Федорович пропрацював головним лісничим Звенигородського лісгоспу. То найкращі роки його життя, адже в улюблену роботу вкладавав не тільки отримані знання та набутий досвід, а й душу. Всього траплялось, і робочих рук не вистачало, і піщані землі, які передавались від сільських рад до лісгоспу для створення нових лісів, потребували великих зусиль.  Але праця не була даремною: вже зростають на тих гектарах стрункі дерева і своєю лісовою прохолодою манять до себе у літню пору, а восени місцеві жителі вже ягоди і гриби збирають.

Своїм досвідом веденням лісового господарства, де у роботі широко застосовувалась механізація, починаючи з підготовки ґрунту, посадки лісових насаджень та догляду за ними, поділився під час підвищення кваліфікації у м. Боярці Київської області. Його письмова робота «Про вирощування лісових культур у Пехівському лісництві Звенигородського лісгоспу» набула схвальних відгуків і, навіть, фахівець у галузі лісівництва, професор Павло Вакулюк запропонував його методику роботи «для впровадження у виробництво».

Життя не стоїть на місці. Вже з 2011 року Іван Федорович працює провідним інженером з охорони праці у Звенигородському лісгоспі. І на цій посаді професійно виконує свою роботу, адже в першу чергу турбується за працівників.

Багаторічна самовіддана праця в галузі Івана Геращенка не є непоміченою. Він нагороджений  іменним годинником голови Державного комітету лісового господарства України, відзначений нагрудним знаком «Відмінник лісового господарства України», має численні грамоти та подяки. Його поважають та цінують у колективі.

– Це мудрий і досвідчений працівник, знає усі особливості роботи, тому що працював і в лісництвах, і на посаді головного лісничого. Зараз відповідає за дуже важливий напрямок роботи – охорону праці і цю роботу виконує на «відмінно». У колективі користується заслуженим авторитетом і повагою, – це так про нього говорить Сергій Савченко, головний інженер Звенигородського лісгоспу.

– Це професіонал своєї справи, з великим досвідом  та скрупульозним ставлення до роботи. Переймав його знання і досвід, є гарним наставником, надійним колегою та другом, – такими словами характеризує Івана Федоровича теперішній головний лісничий Звенигородського лісгоспу Сергій Тлустий.

20 січня Іван Геращенко святкує 65-річчя. Тож від імені всіх лісівників Черкащини вітаємо іменника та бажаємо здоров’я і достатку, злагоди і тепла, нехай кремезні дуби, які посаджені Вашими натрудженими руками, додають сил та енергії, нехай Ваша життєва дорога буде довгою, наповненою радощами та корисними справами.

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства