БУТИ ЧИ НІ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ В ХОЛОДНОМУ ЯРУ?

      Коментарі Вимкнено до БУТИ ЧИ НІ НАЦІОНАЛЬНОМУ ПАРКУ В ХОЛОДНОМУ ЯРУ?

Сільські громади обурені, що їхню думку влада ігнорує, і не чекають від реформ нічого хорошого.

Роботи зі створення в Холодному Яру національного природного парку тривають з 2014 року. На думку ініціаторів, утворення цього об’єкту унеможливить «варварську вирубку лісу», знищення рідкісної флори. Місцеві ж жителі виступають категорично проти національного парку, побоюючись, що зміна статусу лісу, біля якого вони живуть, зробить їх чужинцями на власній землі.

2018-07-09_141633

Наполягаючи на створенні в Холодному Яру території, яка буде охоронятися, активісти та екологи посилаються на історичне значення цього краю для всього українського народу та на той факт, що в Україні, порівняно з європейськими державами, площа заповідних територій у рази менша і не перевищує 6%.

– Крім усього іншого, національний парк – це бренд. При всій популярності Холодного Яру туризм там малорозвинутий. Немає автобусних маршрутів, які йшли б через цю територію із Чигиринського в Кам’янський район. Туристична інфраструктура мінімальна. Фактично, потенціал цієї території не використовується. Хоча досвід інших національних парків Україна показує, що коли починає функціонувати адміністрація, коли починають залучати до цього людей, місцеве населення отримує додаткові прибутки, – вважає один із ініціаторів створення нацпарку в Холодному Яру, екоактивіст Петро Тєстов.

На його переконання, національний парк стане для місцевого населення суцільним благом. Це і нові робочі місця, і можливість для ведення туристичного бізнесу, і контрольована господарська діяльність у лісі (на частині території вирубку лісу буде заборонено, але в інших зонах господарювання дозволяється, хоч і з певними обмеженнями).

Проте, на місцях у цьому, м’яко кажучи, не впевнені.

– Спочатку люди були наче й не проти, – розповідає сільський голова Грушківської громади (Кам’янський район) Іван Темний.

– Але коли у 2015 році ми поїхали в Міністерство екології для погодження, то дізналися, що на території іншого національного парку за часів Януковича впливовий чиновник побудував собі чи то дачу, чи то готель. Коли ми в міністерстві про це згадали, то очікували рішучого засуджування дій чиновника. Але нам сказали, що таке будівництво в національному парку цілком допускається.

Після цього місцеві жителі збагнули: якщо зараз у Холодному Яру таке будівництво неможливе через те, що Земельний кодекс забороняє спорудження об’єктів на території лісового фонду, то після створення національного парку все буде можна. Й люди дійшли висновку, що можновладцям потрібен не національний парк, а просто зміна статусу лісу.

– Зараз у Холодний Яр щороку збільшується потік туристів, – зазначає депутат Кам’янської районної ради від Аграрної партії України, голова районної партійної організації та заступник голови обласної організації АПУ Євгеній Довгошея, – Набирають обертів і стають масовішими фестивалі. Ліси Холодноярщини стають дуже «ласим шматочком». Люди турбуються, як би не вийшло, що під маркою національного парку хтось намагається прибрати ці ліси собі до рук…

Крім проблеми власності на землю, створення національного парку спричиняє й цілу низку інших. Зокрема, дуже швидко стало зрозуміло, що обмеження господарської діяльності боляче вдарить по інтересах жителів холодноярських сіл. За інформацією Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, при створенні національного природного парку у варіанті, запропонованому ініціаторами (площею 8500 га), відбулося б скорочення робочих місць на 106 осіб. ДП «Кам’янське лісове господарство» довелося б розформувати (вилучається 44% лісового фонду підприємства), це привело б до зменшення надходжень до бюджетів всіх рівнів.

Натомість, ініціатори та влада пропонували місцевому населенню лише примарну можливість колись у майбутньому якимсь чином заробляти на туризмі. При цьому жодних позитивних прикладів, як це можна зробити, в Холодному Яру не бачать. Цього року перед ушануванням героїв Холодного Яру навіть дорогу не полагодили. А від так званих «туристів» місцевим жителям залишається саме сміття.

– Не можна плутати туристів і екскурсантів, – пояснює експерт у туристичній галузі Анна Романова.

– Хто такі екскурсанти? Це люди, які приїхали на автобусі, умовно кажучи, з Києва, по півгодинки погуляли в Черкасах, Чигирині і Суботові, після чого повернулися у столицю. Ці люди не скористалися місцевою інфраструктурою. Можливо, навіть не поїли на Черкащині, бо взяли з собою бутерброди. Такий «туризм» навіть шкодить туристичним місцям, оскільки не приносить їм коштів. Тільки добиває й так розбиті шляхи.

На сьогодні жодним конкретних рецептів, економічних обрахунків, ба навіть переконливих ідей жителям холодноярських сіл ніхто не запропонував. Натомість, від сільських громад очікували схвалення створення нацпарку ще до того, як вони отримали будь-яку інформацію про те, що станеться в майбутньому із землями кожної з них. Більше того, дехто казав, що і погодження жителів довколишніх сіл не дуже потрібне, все можна вирішити й без них.

– Нас такий варіант не влаштовує, – зауважує Грушківський сільський голова Іван Темний. – Нас більше влаштовує те, що ми маємо зараз: роботу, місця відпочинку, дрова… Маємо життя, до якого ми звикли.

Його думку розвиває сільський голова із Мельників Чигиринського району Володимир Ананченко.

– У нашому селі сьогодні в лісгоспі працює зо два десятка осіб. Це двадцять благополучних родин. Люди, які мають можливість заробити в себе вдома, а не в Польщі чи ще десь за кордоном, – каже Володимир Сергійович. – Тим більше, лісгосп – єдине підприємство, яке сьогодні працює на території нашої сільради. Коли потрібно почистити сніг чи вирівняти дорогу, чи щось перевезти – ми можемо звернутися тільки до нього. Там ніколи не відмовляють у допомозі школі, дитячому садку.

Мають холодноярці й відповідь й тим, хто в наш час економічних труднощів і спаду промисловості аж дуже переймається екологічними проблемами.

– Не тільки Холодний Яр є важливим об’єктом історії та культури України. Не менш важливим є таке місто як… Київ. Що завдає найбільшої шкоди екології Києва? Ясна річ, велика кількість приватного автотранспорту. Отже, розумно було б  відмовитися від нього і всім пересісти на громадський транспорт. Але ж цього ніхто не робить! Натомість нам хочуть відмовити в праві жити на своїй землі так, як ми жили століттями. Ми зберегли ліс, зберегли його флору і фауну – і це без усіляких національних парків. То навіщо вони нам зараз? – каже Іван Темний.

Тим часом, на території Холодного Яру вже є охоронювані території, які належать філії «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». На думку місцевих жителів, цього цілком достатньо – селянам і так боляче дивитися, як на цих територіях через відсутність рубок ліс старіє, дерева гинуть і падають, перетворюючись на труху. Тож розширення таких зон селяни вважають безгосподарністю.

– До будь-якого питання потрібний тверезий підхід, – вважає депутат Кам’янської районної ради від Аграрної партії України Євгеній Довгошея. – Лісівники кажуть, що чимало лісових порід, якщо їх спеціально не культивувати, гинуть. Крім того лісові «бур’яни» – приміром, вільхи, – пригнічують розвиток цінних порід, наприклад паростків дубу.

Не отримавши належного роз’яснення й спростування своїх побоювань, громади Мельників, Грушківки, Головківки, Куликівки, Лубенців на сходках сіл висловилися проти створення національного парку. А за їхнього наполягання Черкаська обласна рада 12 жовтня 2016 року ухвалила рішення щодо неприпустимості утворення парку «Холодний Яр» без погодження з місцевими громадами.

Проте, бюрократичний механізм уже було запущено, і зупинити його ніхто не збирався. Облдержадміністрація вирішила зменшити кількість лісу, який передається під національний парк, при цьому збільшивши його площу за рахунок земель запасу і резерву. Проте це рішення, з одного боку, викликало несприйняття ініціаторів створення національного парку, а з іншого – не додало прихильності серед місцевих жителів.

– А головне, – додає сільський голова Мельників Володимир Ананченко, – незрозуміло, де в наш час, коли грошей бракує і на освіту, і на медицину, держава збирається шукати кошти для створення ще однієї бюджетної установи. І знов-таки: зараз навіть підприємства відмовляються від газу й переходять на дрова. Для чого зараз обмежувати рубку? Для галочки? Щоб показати Європі, що мовляв, у нас збільшується природно-заповідний фонд?..

До людей у села як ніхто не їздив, так і не їздить. Натомість, сільським головам погрожують тим, що національний парк усе одно буде створено, з їхньої згоди чи без неї, тож нема чого й пручатися. Усі ці речі викликали чергову хвилю обурення місцевих жителів, які 2 червня перекрили на одну годину трасу Черкаси-Чигирин.

– У нас часто говорять, що треба прислуховуватися до позиції громад. Громади Холодноярщини сказали своє «ні» створенню національного парку. Проте, це питання виринає знов і знов. Ігнорування думки людей, відсутність бажання спілкуватися з ними на рівних дратує жителів холодноярських сіл. Я думаю, що такий підхід – неправильний і не сучасний, – переконаний активіст Аграрної партії Євгеній Довгошея.

Багаторічний досвід так званих реформ наводить жителів Холодноярщини на думку, що позитивних змін від них годі й чекати, що будь-які зміни приводять до того, що хтось ще більше багатіє, а в більшості людей забирають останнє. «Національний парк – річ хороша… Але не зараз і не в наших умовах», – переконані в Холодному Яру.

Юрій Килимник, газета “Діалог”, №6, липень 2018 року

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства