СЕКРЕТ УСПІШНОГО ПІДПРИЄМСТВА – У ЙОГО КОЛЕКТИВІ

      Коментарі Вимкнено до СЕКРЕТ УСПІШНОГО ПІДПРИЄМСТВА – У ЙОГО КОЛЕКТИВІ

0000034534w5_MG_664Так не просто у швидкоплинному сьогоденні, де все стрімко змінюється, залишатися серед кращих, бути лідером для наслідування. Однак ДП «Смілянський лісгосп» це вдається. Вже 13 років підприємство очолює досвідчений лісівник, а віднедавна кандидат сільськогосподарських наук Юрій Сегеда. Це керівник нового формату, з сучасним поглядом та чіткими вимогами до справи. Він невтомно шукає шляхи удосконалення та модернізації виробництва і як результат Смілянський лісгосп – серед кращих лісгоспів області. На районному рівні йому присвоєно торік звання «Підприємство високої екологічної культури», а його працівники відзначені Почесними грамотами, їхні портрети прикрашають районну Дошку Пошани. На ці відзнаки вони реагують стримано і навіть скромно: мовляв, просто робимо свою справу…

Сьогодні ми зустрілися із Юрієм Юрійовичем Сегедою, аби дізнатися більше про те, чим живе нині підприємство і як планує працювати у році прийдешньому.

– Юрію Юрійовичу, яким був для Смілянського лісгоспу рік, що минув?
– Як керівник, я задоволений 2017 роком. На диво, він видався хорошим та стабільним. Звісно, були певні негаразди та проблеми, із якими доводилося боротися, однак це дрібниці, без яких просто не буває виробничого процесу.

– Чим конкретно був для вас цей рік вдалим та успішним?
– Торік ми змогли отримати доходу близько 116 мільйонів гривень, з яких заплачено податку державі – 60 мільйонів, що становить 52% від реалізованої продукції. Даний прибуток дав можливість інвестувати у наше виробництво біля 5 мільйонів, зокрема, запустити новий кран, купити нові трактори, транспорт для лісової охорони. Завдяки цьому ми можемо правильно розвиватися, підняти заробітну плату, яка задовольняє наших працівників. Так, середня заробітна плата по підприємству становить 12 тисяч гривень. Все це стало можливим через те, що попит на деревину з року в рік зростає, а також за рахунок аукціонних торгів, через які держава зобов’язала нас реалізувати свою продукцію це дало свій зиск, зокрема підняло ціну на продукцію та принесло прибуток підприємству.

– Від пересічних громадян багато чути докорів про те, що лісівники тільки те й роблять, що ріжуть ліс…
– Така вже в нас професія, але не тільки ріжемо, ми його ще й створюємо та доглядаємо, зокрема минулого року створили 146 гектарів лісових культур. Жодний лісівник не ставиться до цього процесу хаотично і бездумно. Ми дотримуємося чітко визначених планів. Скажімо, за останні роки ми зменшили заготівлю деревини на 10 відсотків. Думаю, якщо утримається такий попит на деревину, ми і надалі будемо зменшувати заготівлю. Загалом ми зменшуємо її за рахунок санітарних рубок, оскільки зараз вийшло багато законів та указів під тиском громадськості. На жаль, багато прийнятих рішень необдумані і непрофесійні, за які ми з часом можемо поплатитися. Сьогодні практично не можливо застосувати суцільну рубку.

– Це якось впливає на ліс, його життєдіяльність та продуктивність?
– Скажу, як лісівник з досвідом: для лісу це біда. Ми його з часом можемо втратити. Ось дивіться: природа має свої функції: ліс росте, розвивається, старіє, втрачає свої якості, дерево засихає, падає на землю, утворюючи навколо себе захаращеність. Для природи це не є якоюсь проблемою, подумаєш, висохла сосна виріс граб, ліщина, бузина – це теж лісові масиви… однак всі ці складові не на користь самому лісу. Для прикладу, сьогодні є попит на дуб, сосну, липу – це головні породи, які ми створюємо. Якщо ми зрізали якийсь гектар лісу, то ми його обов’язково наступного року посадимо та відтворимо. Ми вкладаємо 12% всіх наших доходів у лісові культури: їх створення, догляд. Адже розуміємо, що ліс, який закладається сьогодні, з такими породами, як дуб черешчатий, горіх чорний, сосна звичайна чи європейська це ті масиви, які через 70, 80, 100 років дістануться новому поколінню лісівників і вони матимуть хороші деревостани. Якщо порівняти насадження 40-річного і 20-25 річного віку, то на сьогоднішній день молодші насадження набагато кращі від тих, які нам дісталися від наших батьків. На жаль, був період, коли лісом мало хто серйозно займався і на сьогодні виросли «чудові» грабники. Для людини, яка у цьому не розуміється це теж нормальний ліс, бо можна дрова заготовити. Але настане час, коли йому буде 80-100 років і потрібно буде призначити лісосічний фонд, а там не буде нічого. Якби ми не господарювали, але основна цінність лісівника полягає у продуктивності площі, яку нам держава дозволить називати державним лісовим фондом. І продуктивність залежить від того, як ми працюємо. Тож якщо ми будемо повністю віддаватися своїй роботі, то лісу буде достатньо, аби наші онуки та правнуки були забезпечені достатньою кількістю деревини. А це стабільна економіка держави, достойна зарплата і як наслідок хороше життя.

– Закінчилися новорічні та різдвяні свята. Як у лісгоспі реалізовувалися ялинки?
– До улюбленого свята дітей та дорослих ми реалізували 2400 новорічних ялинок. Звісно, якщо порахувати, що у місті нараховується біля 10 тис. осель і додати сюди ще район, то це мало. Багато людей перед святом брали просто гілочки, хоч і ціна ялинки була не дуже високою – 70-100 гривень, люди економили сімейний бюджет. Однак, ми спробували продати у горщиках ялину блакитної форми за 700 гривень, і її теж купили. Тож на кожний товар є свій покупець. Ми виручили за новорічні красуні близько 200 тис. гривень. Багато це чи мало це з якого боку подивитися. Адже це теж кошти, які можна заробити, а можна і на вітер викинути. У нас вже четвертий рік поспіль працює ялинковий базар, усю продукцію стараємося завозити саме сюди. Люди вже звикли до цього і знають, де їм шукати ялинку до нового року.

– Ми живемо у час активних реформ, які торкаються усіх без винятку. Юрію Юрійовичу, як ви бачите роботу Смілянського лісгоспу, скажімо, у складі об’єднаної територіальної громади?
– Звісно, реформи – це складний процес, який ламає усталене, звичне життя людей. Реформи покликані змінити все на краще, однак не можна передбачити наперед те, як вони будуть відбуватися. Зрозуміло одне, що легко не буде. Щодо роботи нашого підприємства, думаю, суттєвих змін воно не зазнає. Хоча і в нас є певні сумніви, і навіть страхи щодо того, як воно буде. Держава обіцяє, що податки від підприємства, яке зареєстроване на території ОТГ, будуть надходити до місцевого бюджету, то від цього громада тільки виграє. Ми підтримуємо створення ОТГ, однак і переймаємося тим, як вони себе будуть поводити по відношення до нас, чи не буде провокацій, які нас будуть обмежувати. А обмеження можуть стосуватися використання шляхів якими ми не хотіли, а у нас немає можливості перевозити свою продукцію повітряним транспортом. Щодня ми мусимо використовувати якусь дорогу. Чуємо на свою адресу чимало докорів типу: розбиваєте дорогу, то ремонтуйте її. Я б і радий був це зробити, однак не можу, оскільки представляє державне підприємство і саме держава диктує нам умови, які ми можемо реалізовувати.

– А як щодо лісових доріг?
– Ми постійно над цим працюємо. Так, вже зроблено 15 кілометрів лісових доріг. Однак все одно ми маємо виїжджати на якусь трасу: чи то Малого Старосілля, чи Балаклеї, чи Костянтинівки. Тут і виникають правові колізії: село думає, що у нас є гроші і ми мусимо ремонтувати дороги, а ми розуміємо, що не можемо цього робити. Ось таке замкнуте коло… Але поживемо-побачимо. Та на моє глибоке переконання, ось такі громадські формування потребують досконалих та глибоких змін на законодавчому рівні. Якщо ці законодавчі зміни будуть проведені під об’єднання громад, то їм пощастить і нам разом з ними. Однак якщо не будуть проведені, то страшно навіть думати, що чекає нас у перспективі…

– Які реформи чекають на лісову галузь?
– Третій рік ідуть розмови про реформу лісової галузі. Є кілька варіантів: віддати ліси під приватизацію, зробити холдинг і таке інше. Ми навіть не знаємо, як це буде у законодавчому плані. Звісно, сподіваємося на краще…

– Розкажіть, будь ласка про сучасні технології на виробництві.
– На нижньому складі встановлено новий козловий кран, вантажопідйомністю 16 тонн. Його вартість склала 2,7 мільйона гривень власних коштів підприємства. У конструкції застосовуються сучасні механізми, частотне регулювання ходу крана та кабіни. Дана модель крана, який виготовлено на Олександрійському заводі підйомно-транспортного обладнання, є унікальною. Вона розроблена та виготовлена спеціально для умов нижнього складу лісгоспу за технічним завданням, яке враховує всі особливості з навантаженням та розвантаженням лісопродукції саме цього підрозділу. Якщо є реалізація у вагони, то ми можемо вантажити 3-4 вагони протягом двох годин.

Сьогодні вивезення лісо продукції відбувається механізовано, машини обладнані маніпуляторами. Вони достатньо швидко можуть завантажитися і розвантажитися.

Щодо новітніх технологій, то можемо похвалитися, що створюємо лісові культури дуба звичайного із закритою кореневою системою. У нас є вже близько 400 гектарів, створених таким методом. Нині цей спосіб виправдав себе по максимуму, це я довів науково. Для зберігання насіння лісових культур ми придбали холодильну установку, поки що особливих успіхів у цьому не досягнули, але ми працюємо, аби отримати задовільні результати.

За культурами проводимо механізовані догляди, застосовуємо хімічні препарати. Робимо все, аби звести до мінімуму людську працю, бо це важка, і навіть небезпечна справа: у літній період доводиться працювати роздягненими на спеці, а тут і комахи, і шершні, і гадюки.

– Нещодавно ви захистили наукову роботу на тему «Вирощування дуба звичайного у Правобережному лісостепу, використовуючи сіянці із закритою кореневою системою». Що вас на це надихнуло?
– Хотів науково довести, що цей метод має місце в історії розвитку і України і, а не тільки Європи. У 2008 році ми його започаткували і тільки зараз, я сподіваюся, що поставив крапку на науковому рівні. Хоча… Можливо, далі буде… А ще, я скажу, не можна просто працювати, хочеться щось вивчати, шукати, розуміти, що відбувається. От і зачепило. У нас, до речі, головний інженер працює над науковою роботою, є ще два спеціалісти, які теж бажають цим зайнятися. Це приємно, що люди цікавляться ще чимось займатися, крім основної роботи.

– У чому секрет успішного підприємства, на вашу думку?
– У злагодженому та виваженому колективі, де кожний чітко виконує мвої функції і професійно підходить до справи.

– Що плануєте зробити за наступний рік?
– Нічого особливого та грандіозного в планах немає. Звичайно, хотілося б більше інвестувати у лісокультурне виробництво, доробити систему збереження лісового насіння, підправити створення лісових культур із закритою кореневою системою, створити теплиці, зокрема по Будянському лісництві, по можливості скоротити об’єми заготівель. Словом, працювати і ще раз працювати, і, звісно, бачити результати своєї роботи…

Тетяна Сліпченко, газета “Смілянські обрії“

Черкаське обласне управління
лісового та мисливського господарства